Поява нових керамічних ріжучих інструментів представляє собою технологічну революцію, вперше людство здійснило революцію в механічній обробці завдяки застосуванню керамічних матеріалів. Ще на початку 20-го століття Німеччина та Великобританія почали намагатися замінити традиційні інструменти з вуглецевої інструментальної сталі на керамічні ріжучі інструменти. Керамічні матеріали завдяки своїй високій твердості та стійкості до високих-температур стали новим поколінням інструментальних матеріалів. Проте кераміка також обмежена своєю -відомою крихкістю. Тому подолання крихкості керамічних ріжучих інструментів і підвищення їх міцності стало основною темою досліджень для керамічних ріжучих інструментів протягом останнього століття. Розширюється і сфера застосування кераміки. Головною причиною зусиль інженерно-технічного співтовариства щодо розробки та просування керамічних ріжучих інструментів є те, що вони можуть значно підвищити ефективність виробництва; це також визначається глобальним виснаженням ресурсів вольфраму, основного компонента швидкорізальної-сталі та цементованого карбіду.
На початку 1980-х років було підраховано, що доведених світових ресурсів вольфраму вистачить лише на 50 років. Вольфрам є найдефіцитнішим ресурсом у світі, але його споживання в матеріалах для ріжучих інструментів є значним, що призводить до постійного зростання цін на вольфрамову руду, збільшуючись у багато разів за десятиліття. Це певною мірою також сприяло дослідженню та просуванню керамічних ріжучих інструментів, що призвело до значних досягнень у дослідженні та розробці матеріалів для керамічних ріжучих інструментів. Матеріали, які використовуються для керамічних ріжучих інструментів, утворили глиноземну кераміку, глинозем-металокераміку, глиноземно-карбідну кераміку, глиноземно-карбідну металокераміку, глиноземно-нітридну металокераміку та останні успішно розроблені ріжучі інструменти з нітриду бору.